Багатокористувацька система, система з колективним доступом, система колективного доступу (multiuser system, multiaccess system) – Обчислювальна система або її частину (наприклад операційна система), що дозволяє декільком користувачам одночасно мати доступ до однієї ЕОМ зі свого термінала (локального або віддаленого). Багатокористувацький характер роботи досягається завдяки режиму поділу часу, який полягає в дуже швидкому перемиканні ЕОМ між різними терміналами та програмами і відповідно швидкої відробітку команд кожного користувача. При цьому останній не помічає затримок часу, пов'язаних з обслуговуванням інших користувачів. Прикладами розробок зазначеного виду можуть служити крім Windows операційні системи: NetWare, створена і розвивається фірмою Novell (США) для локальних інформаційних обчислювальних систем; Unix фірми AT & T's Bell Laboratories (США); REAL/32 та ін
Однокористувальницька система (one user system) – Операційна система, що не володіє властивостями багатокористувацької. Прикладами однокористувацьких ОС є MS DOS фірми Microsoft(США) і ОС / 2, створена спільно Microsoft та IBM.
Мережева операційна система, СОС (NOS, Network Operating System) – Операційна система, призначена для забезпечення роботи обчислювальної мережі. Прикладами мережевих операційних систем є Windows NT, Windows 2000, Novel Netware, Unix, Linux та ін
Сучасні операційні системи типово мають графічний інтерфейс користувача, котрий на додачу до клавіатури користується також вказівниковим пристроєм — мишею чи тачпадом. Старіші системи, та системи, що не призначені для частої безпосередньої взаємодії з користувачем (як наприклад сервери) типово використовують інтерфейс командного рядка. Обидва підходи так чи інакше реалізують оболонку, котра перетворює команди користувача — текстові з клавіатури, чи рухи мишки — на системні виклики.
При виборі ОС ключовим моментом є архітектура комп'ютера (зокрема центрального процесора), на котрій вона буде запускатись. На персональних комп'ютерах сумісних з ІВМ РС запускаються ОС сімейства «Майкрософт Віндовз», «Лінукс» та «БСД». На мейнфреймах Burroughs MCP — B5000, IBM OS/360 — IBM System/360, UNIVAC EXEC 8 — UNIVAC 1108. Крім того на більшості сучасних мейнфреймів запускаються різні варіанти Лінукс чи Юнікс, а на деяких — версія Datacenter Windows 2003 Server. На вбудованих системах використовується велика кількість вбудованих ОС.
Вважається, що першою ОС була GM-NAA I/O, створена в General Motors для IBM 704. Багато інших ранніх ОС для комп'ютерів IBM були створені її клієнтами.
Перші ОС були дуже різноманітними та чисельними, бо кожен виробник створював одну чи кілька ОС для кожної моделі своїх комп'ютерів.
Стан справ змінився в 1960-тих, коли IBM, на той час вже лідер поставки апаратного забезпечення, припинив роботу над існуючими системами, і зоседерив всі зусилля над розробкою серії машин System/360, які використовували однаковий набір інструкцій, та архітектуру вводу-виводу. Для серії під керуванням Фреда Брукса була створена єдина операційна система — OS/360. Проблеми з якими зіткнулись розробники стали легендарними, і пізніше були описані в книзі Фреда Брукса «Міфічний людино-місяць». Через проблеми з відмінністями поміж апаратного забезпечення серії, та затримки в розробці, замість однієї OS/360 було створене ціле сімейство ОС.
Цікавою ОС в історії стала Master Control Program для B5000 від Burroughs Corporation, яка підтримувала виключно мови програмування високого рівня. Жодне ПЗ, навіть рівня системи не писалось прямо на мові ассемблера, ввесь код в MCP був написаний повністю на мові високого рівня ESPOL — діалекті ALGOL-а. Правда ESPOL мав спеціальні оператори для кожної машинної інструкції B5000.
Проект MAC з MIT, працюючи з General Electric та ще якоюсь BLT, розробив Multics, в якій вперше з'явилось поняття кілець — рівнів доступу.
Спочатку були комп'ютери, які взагалі обходились без ОС. На них запускалась одна програма яка завантажувалась з перфокарти.
Потім з'явилось допоміжне ПЗ, таке як асемблери, чи стрічки з допоміжними бібліотеками (наприклад для вводу і виводу), які й стали зародком ОС.
Із ростом швидкодії час роботи програм став на порядок меншим за час передачі обладнання в руки іншому користувачу. Черга на виконання перетворилась з буквальної черги програмістів перед дверима операційного залу в ряди котушок з магнітними стрічками, та стовпчики перфокарт. З'явилась необхідність в бібліотеках для керування послідовністю завантаження перфокарт, вибору магнітного пристрою для читання та запису, логування часу та помилок.
Ці бібліотеки стали невидимим ПЗ, яке запускалось перед першою задачею користувача, і керувало її завантаженням та виконанням, виділяло ресурси, записувало результати роботи, слідкувало за правильним завершенням та звільненням ресурсів та негайно після цього переходило до наступної задачі. Такі фонові програми, ще до впровадження терміну ОС називались «моніторами».
При переході в еру персональних комп'ютерів відбувся зсув в розумінні поняття операційної системи. Першим автомобілям бракувало спідометрів, радіо та склоочисників, які згодом стали стандартними компонентами, так само першим ОС бракувало багато необов'язкових функцій (наприклад текстові редактори, файлові менеджери і т.д), які на ПК стали обов'язковими компонентами ОС. Сучасний користувач навіть не уявляє ОС без графічного інтерфейсу. Проте деякі програми, такі як СУБД, чи електронні таблиці, досі вважаються додатками, і постачаються окремо. А справжнім нащадком перших ОС є те, що сьогодні називається ядром. В технічних колах все ще використовують старе поняття ОС, як лише ядра, через розробку вбудованих систем для різних видів пристроїв з можливостями обробки даних — від наручних годинників до промислових роботів. Вбудовані ОС сьогодні не надто відрізняються від своїх предків з 1950-тих.
